Ми завжди заходимо в галерею «Синій кіт». І не тільки тому, що всі починали з «художки», тобто Навчально-естетичного комплексу "Художня школа". Ні, це в жодному разі не ностальгія. Навпаки – це погляд у майбутнє, тому що тут ми бачимо, якими будуть митці наступних років, на що (або на кого) вони орієнтується, словом – чого нам чекати. Ох, це нав’язливе БГовске питання «Где та молодая шпана, что сотрёт нас с лица земли…»
Тому у квітні-травні у «Синьому коті» принципово важлива виставка. Тому що експонуються роботи партнерів з Чехії, з якими наша художня школа співпрацює вже багато років. Тобто це і є ті орієнтири для нашої творчої молоді. Це орієнтири з Європи, з країни вельми розвинутого мистецтва та дизайну. Отже, на виставці представлені роботи двох художників та педагогів факультету дизайну та мистецтва Університету Західної Богемії, Плзень, Чеська Республіка. Автори різні, але обидва хороші, певним чином типові – і це також добре, вони відображають цілий пласт своєї культури, шлях свого мистецтва. 
З авторськими концепціями, здається, трохи не склалося. В одному випадку склалося відчуття, що до перекладу сенс був трохи іншим. В другому – що автор полінувався сам написати концепцію, і організаторам виставки довелося викручувати, виходячи з власного розуміння. Але маємо те, що маємо.
Ян Моравек. «Летючий жираф та Білий павич»
Це наше небажання визнати присутність. Треба критикувати наше оточення і себе виключно добре. Йдеться про сьогодення без упередження. Кулі, які наростають вгору, як сніжний пагорб. Дія в сучасному просторі. Повага до можливостей. Що ми шукаємо в крайньому злочині. Потрібен досвід. Це декор компанії.
Вацлав Шлайх. «Майже чорне і біле»
Вацлав Шлайх презентує серію широкоформатних малюнків тушшю. Їх тема – химерна зоологія та ботаніка, натхненна подібністю між людьми та тваринами та між тваринами та рослинами. На виставці представлена серія малюнків тварин з рисами людей і людей з рисами тварин та неймовірних рослин, які деякі друзі автора називають фантастичними ріпами.
Дякуємо «Синьому коту» та художній школі за сміливість. Діти, тобто учні, може й не побачили, але це ж нинішні учні. А ми, колишні з категорії «16 +», оцінили. Привозте ще, це дає надію.
