По-перше це чесність. Якщо я подумала щось, але, сказала інше, щоб не образити – я приховала думки та емоції. Інакше кажучи, збрехала. І дивуюсь, від чого таке мерзотне відчуття? Чому хочеться виправдатись? Будьте впевнені, це включилась совість - індикатор чесності і правдивості. Вона починає пищати та мерехтіти так, що випалює мозок.
По-друге, бути самим собою, це сміливість. Бо щоб бути чесним, потрібна сміливість. Признати свої помилки перед собою та іншими, щиро висловитись, попросити пробачення зможе виключно смілива людина.
Третє. Щоб бути сміливою потрібна свобода. Маючи комплекси, занижену самооцінку, не визначення хто я насправді, автоматично втрачається свобода.
Четверте. Щоб звільнитись від комплексів і отримати свободу необхідна віра.
Тому першим кроком в процесі зміни прихованості на щирість є віра. Повіривши в себе ви отримуєте свободу, отримавши свободу приходе сміливість, яка в свою чергу народжує чесність. А чесність і робить людину людиною, тобто собою.
Наразі це процес, іноді довжиною в життя. Тому я все ще на шляху реформації свідомості і підсвідомості.