1993 рік. Я студент Одеської архітектурної академії на канікулах у батьків в Херсоні.  Ходжу містом разом з дівчиною (яка потім стала моєю дружиною) і розповідаю про біхевіоральний дизайн. Про те, як архітектурний простір впливає на поведінку людей і навпаки. Дівчина була вражена, і у нас був секс. Вчився я на відмінно, і навчання безперечно давало плоди.

2015 рік. Я режисер нетипового театру і кіно на фестивалі перформативних мистецтв «Trans-Europe»у німецькому місті Хільдесхайм. Ходжу містом разом з колегами від вистави до вистави, від однієї локації до іншої. Намагаюсь усвідомити нову реальність. Мовчки фотографую.

Люди. Європейці. Німці. Вони такі різні, такі гуманоїдно-красиві, такі досконало-правильні у тому розумінні, коли навіть безлад є стильним, а хуліганство естетизоване і оброблене поколіннями дизайнерів до рівня брендів. Мене цікавить Портрет як миттєвий зліпок стану людини.

Простір. Локації. Інтер’єри. Вони такі функціональні, такі мінімалістично-привабливі, такі… такі європейські. Мене цікавить Інтер’єр як соціальний та етнографічний стереотип.

«Дизайн інтер'єру розробляється не лише для створення відчуття стилю. Простір, у якому ми знаходимося, володіє потужною здатністю впливати на нашу підсвідомість. Мається на увазі не лише «магія» різних відтінків, але й дія певних типів освітлення, і розташування меблів, і багато інших деталей». Здається, це з мого реферату на 5 курсі.


Інтер'єри Хільдесхайму мені здалися декораціями, які готові прийняти будь-яку дію. Вони не нейтральні, вони потенційно заряджені подіями. І це не будь-які події. Все, що може тут відбуватися – може бути розцінене як перфоманс, як сучасне елітарне мистецтво, що ґрунтується на нюансах і не потребує натовпу (власне, саме таке мистецтво ми й бачили на фестивалі). Відчуття потенції простору для створення перформативного мистецтва певного ґатунку є досить дивним і викликає питання: чи це заздалегідь упорядкований простір скеровує німців до певного «європейського» способу мислення, чи навпаки – це вони з їхньої відомою скрупульозністю і прагматизмом створюють інтер’єри у максимальній відповідності до канонів «Europeanlife-style». Ми визначаємо свій простір, чи простір визначає нас? Це ми вигадали біхевіоральний дизайн, чи з якогось моменту вже він вигадує нас?



In the frame of Third edition of the EEPAP Residency and Internship Programme
 
Участь херсонських митців на фестивалі Трансєвропа у Хільдесхаймі (Німеччина) відбулася у рамках резиденції Східноєвропейської платформи виконавських мистецтв (ЕЕРАР - http://eepap.culture.pl/).